Таблетки Ceva Cardalis для лікування серцевої недостатності застійної у собак, 2,5 мг/20 мг, 30 таб.

Ветеринарний препарат Кардаліс розроблений для лікування серцевої недостатності у домашніх тварин. Препарат, призначений для собак, дозволяє лікувати недостатність більш ефективно, порівняно з іншими лікарськими засобами, завдяки поєднанню у складі беназеприлу зі спіронолактоном. Ці активні компоненти гарантують повну блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), а також запобігають розвитку аритмії, фіброзу та інших проблем із серцево-судинною системою домашнього вихованця.

Переваги:

• Препарат забезпечує потужний комбінований ефект двох активних інгредієнтів в одній простій схемі застосування;
• Поліпшує якість життя собак із першого тижня лікування;
• Препарат нормалізує артеріальний тиск тварини;
• Нормалізує серцевий ритм у собаки та запобігає розвитку аритмії;
• Зменшує ймовірність розвитку міокарда у домашнього вихованця;
• Калій нормалізує роботу серця та регулює кровотворення в організмі.
• Зручна форма застосування у таблетованій формі приймати 1 раз на день, що актуально при тривалих термінах терапії або довічної терапії;
• Можна застосовувати вже за перших проявах порушень роботи серцево-судинної системи;
• Таблетки мають жувальну структуру і приємний аромат яловичини, який подобається тваринам, а приємний смак печінки полегшує споживання препарату.

УВАГА! Перед застосуванням препарату потрібна консультація ветеринара. Прийом препарату слід проводити після ознайомлення з інструкцією із застосування.


Опис
Коричневі таблетки довгастої форми, з розділювальною смужкою посередині.

Склад
100 г препарату містять діючі речовини (г):
спіронолактон - 13,2
беназеприлу гідрохлорид – 1,7
допоміжні речовини: лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, повідон K30, ароматизатор яловичини штучний, пресований цукор, кросповідон, магнію стеарат.
Вага 1 таблетки – 151, 302 чи 604 мг.

Фармакологічні властивості
ATC-vet класифікаційний код: QC09BA07 Засоби, що діють на систему ренін-ангіотензину, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, комбінації.
Спіронолактон та його активні метаболіти (включаючи 7-α-тіометилспіронолактон та канренон) діють як специфічні антагоністи альдостерону, конкурентно зв'язуючись з мінералокортикоїдними рецепторами, розташованими у нирках, серці та судинах. У нирках спіронолактон пригнічує індуковану альдостероном затримку натрію, що призводить до збільшення натрію, а потім виведення води та затримки калію. В результаті зменшення позаклітинного об'єму зменшує серцеве навантаження та тиск у лівому передсерді. Результатом є покращення роботи серця. У серцево-судинній системі спіронолактон запобігає згубному впливу альдостерону. Альдостерон сприяє фіброзу міокарда, ремоделювання міокарда та судин, а також дисфункції ендотелію, хоча точний механізм дії ще не чітко визначений. На експериментальних моделях у собак було показано, що тривала терапія антагоністом альдостерону запобігає прогресуючій дисфункції лівого шлуночка і послаблює ремоделювання лівого шлуночка у собак з хронічною формою серцевої недостатності.
Беназеприлу гідрохлорид - це пролікарська речовина, яка гідролізується in vivo в його активний метаболіт - беназеприлат, який є високопотужним та селективним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і запобігає перетворенню неактивного ангіотензину I на активний ангіотензин. Таким чином, блокує ефекти, опосередковані ангіотензином II, включаючи звуження судин артерій, вен, затримку натрію та води нирками.
Продукт викликає тривале пригнічення активності АПФ у плазмі крові собак, причому більше 95% пригнічує при піковому ефекті та значній активності (>80%), що зберігається через 24 години після введення.
Комбінація спіронолактону та беназеприлу корисна, оскільки обидві речовини діють на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС), але на різних рівнях вздовж каскаду.
Беназеприл, запобігаючи утворенню ангіотензину II, пригнічує шкідливі наслідки звуження судин та стимулювання вивільнення альдостерону. Однак вивільнення альдостерону не повністю контролюється інгібіторами АПФ, оскільки ангіотензин-II також синтезується шляхами, що не є АПФ, такими як хімаза (явище, відоме як прорив альдостерону). Секрецію альдостерону також можуть стимулювати інші фактори, крім ангіотензину II, зокрема підвищення К+ чи АКТГ. Отже, для досягнення повного пригнічення шкідливих наслідків надмірної активності РААС, що виникає при серцевій недостатності, рекомендується застосовувати антагоністи альдостерону, такі як спіронолактон, одночасно з інгібіторами АПФ, для блокування активності альдостерону (незалежно від джерела) через конкурентний. Клінічні дослідження, що вивчали тривалість виживання, продемонстрували, що фіксована комбінація збільшила тривалість життя у собак із застійною серцевою недостатністю зі зниженням на 89% відносного ризику серцевої смертності тварин, які отримували спіронолактон у комбінації з беназеприлом (у вигляді гідрохлориду). У собак, які отримували лише беназеприл (у вигляді гідрохлориду), смертність класифікували як смерть або евтаназія через серцеву недостатність. Ця комбінація зменшила кашель, підвищила загальну активність, покращила серцеві тони та апетит у тварин.

У тварин, які перебувають на лікуванні, можливе незначне підвищення рівня альдостерону у крові. Передбачається, що це з активацією механізмів зворотний зв'язок без несприятливих клінічних наслідків.

При високих дозах можлива дозозалежна гіпертрофія клубочкової зони надниркових залоз. У польовому дослідженні, проведеному на собаках із хронічним дегенеративним захворюванням клапанів, 85,9% собак продемонстрували відповідність лікуванню (≥90% призначених таблеток) у тримісячний період.

Фармакокінетика спіронолактону базується на його метаболітах, оскільки вихідна сполука нестабільна при аналізі.
Після перорального введення спіронолактону собакам доведено, що три метаболіти досягли рівня від 32 до 49% введеної дози. Корм підвищує біодоступність до 80-90%. Після перорального прийому 2-4 мг/кг маси тіла абсорбція збільшується лінійно в межах діапазону.
Після прийому багаторазових пероральних доз 2 мг спіронолактону на 1 кг маси тіла (у комбінації з 0,25 мг беназеприлу гідрохлориду на 1 кг маси тіла) протягом 7 діб поспіль накопичення не спостерігалося. У рівноважному стані середні Cmax досягає 324 мкг/л та 66 мкг/л для первинних метаболітів, 7-α-тіометил-спіронолактону та канренону відповідно через 2 та 4 години після дозування. Стабільний стан досягається до 2-х діб.
Після перорального прийому беназеприлу гідрохлориду пікові рівні беназеприлу досягаються швидко і швидко знижуються, оскільки препарат частково метаболізується печінковими ферментами до беназеприлату.
Незмінений беназеприл та гідрофільні метаболіти становлять інші. Системна біодоступність беназеприлу неповна через неповне всмоктування та метаболізм першого проходження. Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці беназеприлату, коли беназеприл (у вигляді гідрохлориду) вводять собакам, яких годують або голодують.
Після багаторазових пероральних доз 0,25 мг беназеприлу гідрохлориду на 1 кг маси тіла (з 2 мг спіронолактону на 1 кг маси тіла) протягом 7 діб поспіль досягається пікова концентрація беназеприлату (Cmax 52,4 нг/мл) при Tmax 1,4 години .
Середні обсяги розподілу 7-α-тіометил-спіронолактону та канренону становлять приблизно 153 літри та 177 літрів відповідно. Середній час знаходження метаболітів коливається від 9 до 14 годин і вони переважно розподілені по травному каналу, ниркам, печінці та наднирникам.
Беназеприл і беназеприлат швидко розподіляються головним чином у печінці та нирках.
Спіронолактон швидко і повністю метаболізується печінкою до його активних метаболітів, 7α-тіометилспіронолактону та канренону, які є основними метаболітами у собак. Після одночасного прийому спіронолактону (2 мг/кг маси тіла) та беназеприлу гідрохлориду (0,25 мг/кг маси тіла) кінцевий період напіввиведення (t½) становить 7 год та 6 год для канренону та 7-α-тіометил-спіронолактону відповідно.
Концентрації беназеприлату знижуються двофазно: початкова швидка фаза є виведенням вільного препарату, тоді як термінальна фаза відображає вивільнення беназеприлату, що зв'язується з АПФ, головним чином у тканинах. Після одночасного прийому спіронолактону (2 мг/кг маси тіла) та гідрохлориду беназеприлу (0,25 мг/кг маси тіла) кінцевий період напіввиведення беназеприлату (t½) становить 18 годин. Беназеприл і беназеприлат переважно зв'язуються з білками плазми крові, а в тканинах знаходяться головним чином у печінці та нирках.
Повторне введення беназеприлу призводить до незначної біоакумуляції беназеприлату, стійкий стан досягається протягом кількох діб.
Спіронолактон, в основному, виводиться через його метаболіти. Плазмовий кліренс канренону та 7-α-тіометил-спіронолактону становить 1,5 л/год/кг маси тіла та 0,9 л/год/кг маси тіла відповідно. Після перорального введення собакам радіоактивно міченого спіронолактону 70% дози виділяється з калом, а 20% – із сечею.
Беназеприлат виводиться жовчовивідними шляхами та сечовивідним шляхом у собак. Кліренс беназеприлату не впливає на собак з порушеннями функції нирок, тому у випадках ниркової недостатності коригування дози беназеприлу не потрібне.

Застосування
Для лікування собак при застійній серцевій недостатності, спричиненій хронічною дегенеративною хворобою клапанів серця.

Дозування
Перорально змішуючи з кормом.
Препарат слід застосовувати тільки в тих випадках, коли слід застосовувати одночасно обидві активні речовини у фіксованій дозі.
Таблетки слід застосовувати собакам один разз на добу в дозі 0,25 мг беназеприлу гідрохлориду та 2 мг спіронолактону на 1 кг маси тіла згідно з наступною таблицею дозування.

Таблетки слід змішати з невеликою кількістю корму, згодуючи його собаці безпосередньо перед основним годуванням.
Таблетки містять ароматизатор яловичини для покращення смаку. У польовому дослідженні на собаках із хронічною дегенеративною хворобою клапанів серця тварини споживали таблетки добровільно у 92% випадків.

Протипоказання

• Не застосовувати під час вагітності та годування груддю.
• Не застосовувати собакам, у яких виявлено гіпоадренокортицизм, гіперкаліємію чи гіпонатріємію.
• Не застосовувати разом із нестероїдними протизапальними препаратами собакам із нирковою недостатністю.
• Не застосовувати при гіперчутливості до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібіторів АПФ) або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Не застосовувати у випадках порушення серцевого викиду через аортальний або легеневий стеноз.

Застереження
Побічна дія
Після застосування препарату в рекомендованих дозах дуже рідко може спостерігатися блювання, діарея та свербіж.
Особливі застереження під час використання
Перед початком лікування беназеприлом та спіронолактоном слід оцінити функцію нирок та рівень калію у сироватці крові, особливо у собак, у яких був виявлений гіпоадренокортицизм, гіперкаліємія чи гіпонатріємія. На відміну від людей у ​​клінічних випробуваннях, проведених на собаках із цією комбінацією, підвищеної частоти гіперкаліємії не спостерігалося. Однак рекомендується регулярний моніторинг функції нирок та рівня калію у сироватці крові у собак з нирковою недостатністю, оскільки вони можуть мати підвищений ризик гіперкаліємії під час лікування цим препаратом.
Через антиандрогенну дію спіронолактону не рекомендується застосовувати ветеринарні ліки молодим собакам у фазі росту.
При дослідженні нешкідливості дози, що рекомендується, для цільових тварин була відзначена оборотна атрофія передміхурової залози у всіх собак-самців, які отримували спіронолактон.
Препарат слід застосовувати з обережністю собакам з порушеннями функції печінки, оскільки це може змінити значну біотрансформацію спіронолактону у печінці.
Застосування під час вагітності, годування груддю.
Не застосовувати під час вагітності та годування груддю.
Ембріотоксичний ефект (аномалія розвитку сечовивідних шляхів плода) спостерігався при випробуваннях беназеприлу з лабораторними тваринами (щурами) у нетоксичних для матері дозах.
Взаємодія з іншими засобами та інші форми взаємодії
Фуросемід застосовували разом із комбінацією беназеприлу гідрохлориду та спіронолактону у собак із серцевою недостатністю без будь-яких клінічних ознак побічних взаємодій.
Одночасне застосування цього ветеринарного засобу з іншими антигіпертензивними засобами (наприклад, блокаторами кальцієвих каналів, β-адреноблокаторами або діуретиками), анестетиками або седативними засобами може призвести до додаткових гіпотензивних ефектів.
Одночасне застосування цього ветеринарного засобу з іншими калійзберігаючими методами лікування (наприклад, β-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів, блокатори рецепторів ангіотензину) може потенційно призвести до гіперкаліємії.
Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) разом із цим ветеринарним лікарським засобом може зменшити антигіпертензивний ефект, натрійуретичну дію та підвищити рівень калію у сироватці крові. Тому за собаками, які одночасно отримували НПЗЗ разом з цим ветеринарним засобом, слід ретельно стежити і давати достатню кількість води.
Введення дезоксикортикостерону разом із препаратом може призвести до помірного зменшення натрійуретичного ефекту (зменшення виведення натрію із сечею) спіронолактону.
Спіронолактон зменшує елімінацію дигоксину і, отже, збільшує концентрацію дигоксину у плазмі крові. Оскільки терапевтичний індекс дигоксину дуже вузький, доцільно уважно стежити за собаками, які отримують як дигоксин, так і комбінацію беназеприлу гідрохлориду і спіронолактону.
Спіронолактон може спричинити як індукцію, так і пригнічення ферментів цитохрому Р450 і може впливати на метаболізм інших речовин, які використовують ці метаболічні шляхи. Тому препарат слід обережно застосовувати з іншими ветеринарними лікарськими засобами, які індукуються, пригнічуються або метаболізуються цими ферментами.
Не застосовувати під час вагітності та годування груддю.

Не застосовувати собакам, у яких виявлено гіпоадренокортицизм, гіперкаліємію чи гіпонатріємію.
Не застосовувати разом з нестероїдними протизапальними препаратами собакам із нирками нічної недостатністю.
Не застосовувати при гіперчутливості до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібіторів АПФ) або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Не застосовувати у випадках порушення серцевого викиду через аортальний або легеневий стеноз.
Спеціальні застереження для осіб та обслуговуючого персоналу
Людям з підвищеною чутливістю до спіронолактону чи беназеприлу слід уникати контакту з препаратом.
Вагітним жінкам слід обережно поводитися з препаратом, щоб уникнути випадкового потрапляння всередину, оскільки інгібітори АПФ можуть негативно вплинути на майбутню дитину під час вагітності у людей.
Випадковий прийом внутрішньо, особливо дітьми, може призвести до несприятливих явищ, таких як сонливість, нудота, блювання, діарея та висипання на шкірі.
У разі випадкового прийому внутрішньо слід негайно звернутися до лікаря та показати лікареві листівку-вкладку або етикетку. Після роботи із препаратом слід ретельно вимити руки з милом.


Зберігання
Зберігати окремо від продуктів харчування та кормів у недоступному для дітей місці при температурі від 5 до 25 °С.

Термін придатності
2 роки. Після відкриття препарат слід застосовувати протягом 6 місяців. Рекомендована відпустка препарату за рецептом лікаря ветеринарної медицини.

Теги: кормові добавки для котів, вітамінні добавки для котів, харчові добавки для котів, краплі для котів у корм, добавки до корму для котів, багатофункціональні добавки для котів, підтримка імунітету котів, лікування органів у котів, профілактичні засоби для котів, кормові добавки для собак, вітамінні добавки для собак, харчові добавки для собак, краплі для собак у корм, добавки до корму для собак, багатофункціональні добавки для собак, підтримка імунітету собак, лікування органів у собак, профілактичні засоби для собак